середа, 4 лютого 2026 р.

Інтерактивне заняття з дисципліни "Українська література": Літературне селфі Івана Карпенка-Карого

 


Інтерактивне заняття з української літератури «Літературне селфі Івана Карпенка-Карого»

для студентів І курсу усіх спеціальностей

Сучасне заняття з української літератури потребує форм, які поєднують роботу з художнім текстом та активну участь студентів. Однією з таких форм є інтерактивне заняття «Літературне селфі Івана Карпенка-Карого», спрямоване на глибше осмислення постаті драматурга та його творчої спадщини.

Мета заняття: актуалізувати знання студентів про життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого, сформувати вміння інтерпретувати художній образ письменника, а також розвивати навички критичного мислення, співпраці та творчого самовираження.

У межах заняття студенти працюють у групах, аналізують біографічні факти, уривки з драматичних творів, висловлювання сучасників і критиків. На основі опрацьованого матеріалу вони створюють умовне «літературне селфі» митця - образ письменника, представлений через ключові риси характеру, життєві позиції, творчі пріоритети та світоглядні орієнтири.



Інтерактивні завдання сприяють усвідомленню Івана Карпенка-Карого не лише як представника української класичної драматургії, а як живої особистості зі складною долею та чіткою громадянською позицією. Формат заняття передбачає дискусію, презентацію результатів роботи та рефлексію, що активізує пізнавальну діяльність студентів.

Застосування інтерактивної методики «Літературне селфі» дає змогу поєднати традиційний літературознавчий аналіз із сучасними освітніми підходами, підвищити мотивацію до вивчення української літератури та сформувати стійкий інтерес до класичних текстів.

Матеріали заняття

Тези доповіді на Всеукраїнській конференції студентської та учнівської молоді «Актуальні питання сучасної філології і журналістики»

 

Вікторія Чіпак

здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти,

 факультет філології та журналістики

Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка

vikusiachipak@gmail.com

 

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української мови та славістики

Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка

Ірина Бабій

ВІЙСЬКОВА ТЕРМІНОЛЕКСИКА У ВОЄННІЙ ПРОЗІ ПАВЛА БЕЛЯНСЬКОГО «БИТИСЬ НЕ МОЖНА ВІДСТУПИТИ»

 

Постановка проблеми. Термінологія різних галузей та сфер професійної діяльності завжди перебуває у полі зору мовознавців, що зумовлено її постійним розвитком та важливістю у фаховій комунікації. Одним із компонентів української термінологічної системи є військова термінолексика, яка, в умовах сьогодення, активно збагачується, трансформується й постійно оновлюється відповідно до змін у військовій сфері.

Воєнні події широко висвітлюються в інформаційному потоці, побутують в художній літературі, зокрема сучасній воєнній прозі. З огляду на це, перед науковцями постає ціла низка невирішених завдань, що полягають у фіксації, теоретичному осмисленні наявного військово-термінологічного матеріалу, виявленні моделей побудови та стилістичного розподілу відповідно до тематичних груп.

Актуальність нашого дослідження зумовлена тим, що військові терміни активно вживані в сучасному мовному дискурсі, при цьому є мало дослідженими, зокрема щодо їх структурних особливостей та частотності використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Військова термінолексика    об’єкт уваги багатьох вітчизняних мовознавців, серед яких такі науковці:  Л. Батюк, В. Борисов, А. Бурячок, М. Вакуленко, А. Генсьорський, В. Горобець, П. Ковалів, Р. Сидоренко, Ф. Ткач, Л. Туровська, Н. Яценко та інші.

Мета дослідження – зафіксувати й розподілити відповідно до тематичних груп військову термінолексику, виявлену у воєнній прозі Павла Белянського «Битись не можна відступити». Досягнення поставленої мети вимагає виконання таких завдань:

-                зафіксувати наявні у творі військові терміни;

-                тематично скласифікувати наведені одиниці;

-                проаналізувати функціональне навантаження військової термінології в художньому тексті та її вплив на стилістику тексту.

Предмет дослідження – військова термінологічна система автобіографічної воєнної прози Павла Белянського «Битись не можна відступити».

Виклад основного матеріалу. Мова, що функціонує у творі «Битись не можна відступити», – яскравий приклад вживання та функціонування військової термінолексики, що поширена в зоні проведення бойових дій, а також розповсюджується по всій території України внаслідок повномасштабного вторгнення. Воєнна проза рясніє найменуваннями операцій, військових центрів, лабораторій, штабів, проектів, сучасної бойової техніки й оснащення, військових ударів та боїв, кодових імен осіб тощо.

Термін – «слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо» [4, с. 682]. Серед основних ознак цих лексичних одиниць  виділяють системність, наявність дефініції, тенденцію до однозначності в межах своєї термінологічної системи, стилістичну нейтральність, точність семантики та високу інформативність [4, с. 682].

Зазвичай, під «військом терміном» розуміють слово або словосполучення, яке позначає поняття військової справи. Як стверджує І. Литовченко, традиційно «в основу класифікацій військової лексики покладено лексико-семантичний, дериваційний і функціональний критерії» [3, с. 41]. З огляду на це, виокремлюємо такі тематичні групи військової термінної лексики, вжитої в аналізованому творі:

-            термінна лексика, що вказує на початок війни: «Коли Таня повернулася в місто, над будинками, ніби марево, висіло собаче виття сирен повітряної тривоги» [2, с. 20], «Вам добре, у вас евакуація…» [2, с. 34];

-            термінолексика на позначення воєнних дій: «… перешкодою на випадок штурму вмощувався Сверчок, далі вже розвалювалися інші» [2, с. 41], «Згадуючи антитерористичну операцію, як називали війну в перші кілька років» [2, с. 55], «Постріл! Дзвеніло у вухах» [2, с. 60], «… атаку, яку зараз, ось прямо зараз, дуже скоро, дуже, доведеться стримувати батальйону» [2, с. 85];

-            назви зброї, боєприпасів, військової техніки: «… обидва з автоматами Калашникова…» [2, с. 19], «… танк! По нас працює танк!..» [2, с. 33], «Незабаром Сверчку видали кулемет, німецький MG-42 часів Другої світової війни…» [2, с. 41], «… під прикриттям двох неспішних бронетранспортерів пройшли біля самих вікон квартири» [2, с. 58], «ПОМ-2. Протипіхотна осколкова міна дистанційного мінування…» [2, с. 68], «Поки тиснутимуть кулемети, ворог встигне підняти дрон, розгорне пару мінометів і доб'є вас вісімдесятидвоміліметровими мінами» [2, с. 71];

-            термінолексеми на позначення військового оснащення, бойового спорядження: «… молодий, високий і широкоплечий, у камуфляжі…» [2, с. 24], «І купив Ігореві все спорядження: і черевики, і тактичний наплічник, і «ерпееску»…» [2, с. 39], «За тиждень стала вдягати бронежилет…» [2, с. 63], «За три хвилини щоб був у повній бойовій екіпіровці» [2, с. 88];

-            терміни на позначення військових посад, звань та інших ознак організації військової служби: «Військком потер очі, червоні від недосипання і сигаретного диму…» [2, с. 21], «… замість відповіді виправив Таню червогий офіцер…» [2, с. 27], «Два стрільці-санітари» [2, с. 30], «Пізніше чоловічок виявився командиром батальйону, капітаном із позивним Хмара» [2, с. 30]; «Я – полковник Збройних Сил. До комбата» [2, с. 89];

-            термінолексика на позначення військових частин, підрозділів, структур: «… Таня рішучим кроком зайшла до військкомату…» [2, с. 24], «… який із казарми далекого військового містечка схожий був на істеричний і безпричинний заколот молоді…» [2, с. 51], «… кричав, надсаджуючись, командир, вишикувавши солдатів на холодному лютневому плацу» [2, с. 52], «Третя рота, перший взвод, друге відділення…» [2, с. 79];

-            термінолексика на позначення місця розгортання бойових дій, розташування (розміщення) військових частин, з’єднань:  «одного нескінченного дня на передовій, із тих, що тягнуться болісно довго…» [2, с. 7], «… ударна хвиля підкидала в траншеї…» [2, с. 8], «… непереконливо зображуючи барикаду, що нагадувала гніздо середніх розмірів птаха» [2, с. 54], «Ми ж не абихто. По тилах не відсиджуємось» [2, с. 64]; «… його уява малювала якісь пісочного кольору намети на околиці димного полігону…» [2, с. 72];

-            авіаційна термінолексика: «… а за ним небо перетнув літак, гострий і різкий.» [2, с. 19];

-            військові команди: «Кругом! Бігом руш [2, с. 88].

У функційному плані військова термінолексика поєднує номінативну, інформативну, представницьку, маніпулятивну та емоційно-експресивну функції. Розгляд лексичних одиниць «допомагає окреслити мовну особистість автора, з’ясувати внесок творця у розвиток національної мови» [1, с. 65]. Важко применшити важливу роль термінолексики, яку використовує П. Белянський, у відтворенні реалістичної картини сучасної війни, що сприяє створенню автентичного мовного середовища, передає дух епохи та формує відповідний емоційний фон.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Військовий термін – це лексична одиниця, значення якої пов’язане з військовою сферою. Дослідження військової термінолексики у творі Павла Белянського «Битись не можна відступити» демонструє тісний зв’язок мови та реалій війни. Використання військових термінів у художньому тексті не лише сприяє точному відображенню бойових дій, а й виконує важливу комунікативну і стилістичну функції, посилюючи виразність та емоційний вплив твору. У результаті здійсненої класифікації виявленої термінолексики було визначено, що найбільша її концентрація спостерігається в тематичній групі «Назви зброї, боєприпасів, військової техніки», при цьому найменше лексичних одиниць – у групах «Авіаційна термінолексика» та «Військові команди».

Отже, військова термінолексика в українській воєнній прозі є не лише засобом художнього зображення та увиразнення тексту, а й важливим елементом документування реальних подій, що робить подальше вивчення цього феномену перспективним та необхідним.

 

Список літератури:

1.  Бабій І. Актуалізація дієслівної індивідуально-авторської номінації у романі «Северин Наливайко» М. Вінграновського. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 10 : Проблеми граматики і лексикології української мови. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. № 11. C. 65-69.

2.  Белянський П. Битись не можна відступити. Харків : Віват, 2024. 384 с.

3.  Литовченко І. Динамічні процеси у військовій лексиці української мови (назви зброї, амуніції, споруд). Кривий Ріг: Вид. Р.А. Козлов, 2016. 206 с.

4.  Українська мова. Енциклопедія. Київ: «Укр. енцикл.», 2004. 824 с.

Літературний календар: рік у віршах українських поетів

 Календарний рік у поезії - це не лише послідовність місяців, а й система образів, настроїв і смислів, сформованих художнім словом. Запропонований календар знайомить із поезіями українських письменників, у яких кожен місяць року постає як естетична подія. 

  • Кожен місяць представлено через поетичний текст, що формує його художній образ.
  • Далі подано добірку поезій, у яких розкривається образ відповідного місяця.

  • Наступні сторінки репрезентують поетичне бачення календарного часу.

 
Матеріали календаря можуть бути використані під час занять з української літератури, а також для самостійної роботи студентів.


Поетичний календар поєднує плин календарного часу з художнім словом, демонструючи, як у поезії кожен місяць набуває власного образу, настрою та символічного значення. Через ліричні тексти українських письменників календарний рік постає не лише як хронологічна послідовність, а як цілісний художній простір переживань, асоціацій і смислів. Такий підхід дає змогу осмислити поезію як форму інтерпретації часу й поглибити розуміння взаємозв’язку між природним циклом і внутрішнім світом людини.

Портфоліо


 

Практичне заняття "Морфологія: підсумок і систематизація вивченого"




Матеріали практичного заняття

Інтерактивне заняття з дисципліни "Українська література": Літературне селфі Івана Карпенка-Карого

  Інтерактивне заняття з української літератури «Літературне селфі Івана Карпенка-Карого» для студентів І курсу усіх спеціальностей Сучасне...